Дергачівський Будинок дитячої та юнацької творчості Дергачівської районної ради Харківської області

Тарас Григорович Шевченко

Український поет – автор кількох поетичних збірок, поем, драми «Назар Стодоля», російськомовних повістей; ідейний натхненник Києво-Мефодіївського товариства;

Художник – випускник Петербурзької академії мистецтв; автор чималої кількості олійних полотен, в тому числі портретів та автопортретів, акварелей, рисунків;

Офортист – академік гравюри: один із перших в тогочасній Російській імперії, автор багатьох офортів на класичні та власні сюжети;

Громадський діяч, просвітитель – своїм коштом склав та видав «Буквар» для недільних шкіл, планував видати також граматику, арифметику, географію; брав участь у підготовці першого номеру журналу «Основа»; популяризатор класичного мистецтва серед простого люду;

Основоположник нової української літератури; втілив у поетичній формі норми народнорозмовної мови, котрі стали основою для створення української літературної мови.

Народився 9 березня 1814 року у с. Моринці на Черкащині (Звенигородський повіт Київської губернії) у кріпацькій родині. У 9 років втратив матір, в 11 – батька.

Вчився у дяка, служив козачком у панському дворі. Непереборне бажання малювати оберталось для Шевченка часом кумедними, а часом й трагічними інцидентами.

Прибувши 1831 року із паном до Петербурга, був відданий на 4 роки в учні до живописця Василя Ширяєва, адже пан Енгельгардт хотів мати свого «покоєвого художника». У складі артілі Ширяєва Шевченко бере участь у розписі Великого театру як підмайстер-рисувальник.

Білими ночами, у вільний від роботи час, молодий Шевченко ходить до Літнього саду, змальовує статуї і починає писати вірші.

1838 року впливові покровителі Шевченка, серед яких – художник Карл Брюллов, поети Василь Жуковський та Євген Гребінка, викуповують молодого поета з кріпацтва. Пан погодився відпустити кріпака за немалу на той час суму – 2500 рублів. Щоб її здобути, Карл Брюллов написав портрет Василя Жуковського – вихователя спадкоємця престолу, і портрет розіграли в лотереї, у котрій взяла участь царська родина.

Здобувши волю, Шевченко стає студентом Академії мистецтв у Петербурзі. Завдяки високому рівню підготовки його зараховують одразу до четвертого класу. Невдовзі він стає одним із улюблених учнів Карла Брюллова.

1840 року виходить його перша поетична збірка «Кобзар», до якої увійшло 8 поезій. Книга розходиться за два тижні та здобуває шалену популярність. Окремими виданнями вийшли поеми «Гайдамаки» (1841) та «Гамалія» (1844).

Двічі побував в Україні (1843, 1845). Враження від подорожей вилились у рукописну збірку «Три літа».

1845 року закінчив Петербурзьку Академію мистецтв.

З 1846 року у Києві читав вірші із рукописної збірки «Три літа» на засіданнях Кирило-Мефодіївського братства. Був заарештований у 1847 р. та ув’язнений у казематі в Петербурзі. У цей час створює цикл віршів «В казематі». Шевченку виносять найсуворіший вирок серед усіх братчиків через зміст «возмутительных стихов» «Трьох літ» – пожиттєва солдатська служба. Його висилають в найвіддаленіші куточки Російської імперії.

Не зважаючи на заборону писати та малювати, Шевченко створює чотири захалявні книжечки, декілька поем, починає писати повісті російською мовою, а також створює численні малюнки олівцем, сепії, акварелі, вправляється у скульптурі.

Після смерті Миколи І у 1855 році здійснюється амністія в’язнів. Але Шевченко звільняється аж через два роки лише завдяки наполегливим клопотанням друзів.

1859 року востаннє вирушає в Україну, проте його втретє арештовують і повертають до Петербурга. За останні три роки життя, не зважаючи на підірване здоров’я, активно займається просвітницькою діяльністю: надихаючи своїм прикладом представників української інтелігенції в Петербурзі, готує до друку «Буквар» для вечірніх шкіл (який виходить накладом 10 тисяч примірників коштом автора), разом із іншими учасниками петербурзької громади готує до випуску перший номер журналу «Основа». 1860 року першим у Російській імперії здобуває звання академіка гравюри.

Помер 10 березня 1861 р. у віці 47 років від хвороби серця. Його було поховано на Смоленському кладовищі у Петербурзі, а через два місяці його домовину, згідно з заповітом, було перепоховано на Чернечій горі біля Канева.

Нормативно-правова база щодо відзначення
200-річчя здня народження Т.Г.Шевченка